Розвиток морально – етичних здібностей у дітей дошкільного віку за творами В. О.Сухомлинського
Розвиток морально – етичних здібностей у дітей дошкільного віку за творами В. О.Сухомлинського з творчими завданнями для дітей і батьків
В суспільстві постійно відбуваються зміни, які потребують нових підходів до виховання, навчання дітей. Час потребує від педагогів вносити у власну діяльність нові прогресивні ідеї, нововведення, тому, що ми відповідальні за розвиток і виховання покоління ХХІ століття.
В нашому дошкільному навчальному закладі вже деякий час існує єдина науково – методична тема «Забезпечення реалізації основ гуманної педагогіки в умовах упровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»». Одним із головних завдань роботи нашого дошкільного закладу є робота щодо впровадження педагогічної спадщини педагога – гуманіста В.О.Сухомлинського.
В державному документі – Базовій програмі «Я у Світі» - підкреслено, що в становленні особистості виняткову роль відіграє власна активність. Нова програма спрямована на створення сприятливих умов для повноцінного і гармонійного розвитку дошкільника, надає можливість реалізації гуманістичної педагогіки, яка розглядає дитину як найвищу цінність.
Програма «Я у Світі» орієнтує нас, педагогів, на впровадження в практику цілісного підходу до розвитку особистості дитини: життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої. Фундаментом нової моделі організації життєдіяльності є розвиток особистісної культури дитини, що починається перш за все з оптимістичного світобачення.
Я працюю в колективі ДНЗ № 373 «Паросток» Київського РВО міста Харкова вихователем. Народилася і виросла в м. Харкові, знаю і люблю своє рідне місто. В дитячі і шкільні роки багато часу проводила в селі, за межами міста. Там жили мої бабуся і дідусь. Тому дуже добре познайомилася з життям, традиціями, роботою людей в сільському господарстві. В моїй душі сформувалася впевненість, що люди наші українські дуже щирі, добрі, працьовиті; мають неабиякі таланти, вміють і працювати, як то кажуть «до сьомого поту», і святкувати – від душі, по-справжньому. Минають роки, і місто, і його мешканці все більше віддаляються від села, від національних традицій, від доброзичливого ставлення один до одного, від поваги до старшого покоління і багато-багато чого іншого.
Працюючи з дітками дошкільного віку, я б хотіла, наскільки це можливо, допомагати їм пізнати навколишній світ, світ природи, розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших.
Темою мого першого педагогічного досвіду було – народознавство. З цього досвіду я зрозуміла, що дітям близькі всі ці поняття і почуття, треба тільки разом з дітьми наблизитись до них, створити умови, певні ситуації і душі дітей відгукнуться і « розкриються, як квіти на ранковій зорі».
Впевнена, що такий досвід дає позитивні результати. Діти знайомляться з народним фольклором, традиціями, звичаями, усвідомлюють красу української мови. У них виховуються почуття патріотизму, духовні і моральні якості.
З власного досвіду можу сказати, що на дітей дошкільного віку мають великий вплив твори морально-етичного змісту. Твори Василя Олександровича Сухомлинського (казки, легенди, оповідання) – це багатющий матеріал, що подає дітям загальнолюдські цінності й високу мораль не у вигляді нудних і сухих повчань та наказів, які надто часто викликають у дітей природне прагнення чинити навпаки, а подані в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить дітей до самостійного висновку: чому саме потібно поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки приводять до справжньої радості і задоволення.
В. О. Сухомлинський найвідоміший сучасний педагог-гуманіст. Кожна дитина, на його думку, цілком особливий, унікальний світ – Особистість. Гуманістичному вихованню присвячені численні статті, оповідання, книги. Методика виховання В.О.Сухомлинського спрямована «на виховання внутрішніх, психічних регуляторів особистості – совісті, емпатії, почуття власної гідності».
Основними положеннями гуманно – особистісного підходу до дитини вважається:
- Віра у неповторність дитини, у те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є точною копією батьків.
- Дитину треба любити і поважати, незважаючи ні на що.
- Надавати їй право повноцінно прожити кожен період власного життя.
- Вчинки дитини слід аналізувати й розуміти, а не лише засуджувати чи схвалювати.
- Основну увагу треба приділяти не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків.
- Не ставитися до дитини залежно від успіхів її у навчанні. Не критикувати дитину за неуспішність.
- Не порівнювати дитину з іншими дітьми.
- Спиратися на кращі якості дитини.
- Дозволяти дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є, підкреслювати її сильні властивості.
- Обираючи прийоми виховного впливу, вдаватися здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання та осуду.
- Намагатися впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Первинним осередком, в якому дитина має засвоїти гуманістичні цінності, навчитися творити добро для інших людей, В. О. Сухомлинський вважав сім’ю. Сім’я – це народ, нація в мініатюрі. Батьки для дитини – найдорожчі люди, перші вихователі, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. Педагог запевняв: «у сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості». Розроблена ним педагогічна система глибоко вивчається у багатьох країнах світу. Науково-педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського привертає увагу вітчизняних і зарубіжних вчених. У вихованні він опирався на гуманну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до Добра, Правди і Краси.
Доступні за змістом, яскраві за художньою виразністю твори Василя Олександровича виховують дошкільнят, вчать жити в суспільстві, цінувати творення людини і природи, і, найголовніше, - формувати свою життєву позицію. Казки, оповідання, легенди розвивають у дітей такі якості, як самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість.
Готуючись до такої роботи я вивчала рекомендації вітчизняних науковців у сфері дошкільної освіти щодо змісту та шляхів модернізації дошкільної галузі, Базову програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».
Після прослуховування і обговорення різних творів і казок В.О.Сухомлинського – діти малювали малюнки. Це допомагає розвивати у дітей уяву, увагу, різні види пам’яті. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку, підкреслити позитивні або негативні риси персонажів твору.
Для закріплення матеріалу, з яким ознайомились діти в группі, я запропонувала виконати вдома з батьками таке творче завдання –намалювати, зробити аплікацію або інше за змістом того твору, що сподобався або запам’ятався дітям.
Спочатку не всі батьки відгукнулися на таке завдання. Але ті діти, що принесли з дому спільні роботи, так піднесено розповідали про створення їх разом із своїми близькими (мамою і татом, бабусею, братом), а зміст твору здавався дітям після виконання творчого завдання таким простим і знайомим, зрозумілим і повчальним. Поступово всі діти виконали такі завдання з батьками і було очевидно, що їм це дуже сподобалось. Через деякий час на різних заняттях або за бажанням, діти могли за малюнком відтворити, переказати ту чи іншу казку, легенду або твір морально-етичного змісту.
Я вважаю, що такий досвід дає позитивні результати у вихованні дітей майбутнього суспільства - людей творчих, самостійних, з почуттям відповідальності, гідності, совісті. Цінним також є спілкування дітей з батьками, родиною- обговорення твору, завдання, спільне виконання творчих робіт, отримання задоволення від результату.
На мою думку є доцільним використання творчих завдань для дітей і батьків, під час ознайомлення дітей дошкільного віку з творами В.О. Сухомлинського.
У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» йдеться про те, що дошкільний заклад не є «школою для маленьких», де дитину вправляють у знанні математики, читанні й письмі. Дошкільний заклад відповідальний за процес соціального розвитку особистості, покликаний полегшити входження дитини у широкий світ і розвинути її внутрішні сили. Він виступає своєрідним посередником між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом життя, до якого він має незабаром залучитись.
